«Ярь (на украинском)»

1244

Описание

Перевод на украинский



1 страница из 12
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Наталя Мєтєльова Ярь

Наталя Мєтєльова Ярь

(переклад Наталії Дев'ятко)

Лють роздирає горло, виривається, летить над моїм тілом, розпорюючи морок:

- Да-вай! Да-а-а-ва-а-ай!!!

- Ур-рр! Ррраув... - гуркоче темрява, поглинаючи крик.

Десь там, у темряві - Янка. Танцює - годину, дві, п'ять, добу. Що тут час? Ніщо. Янка танцює вічність. Пломеніє маленьке гнучке тіло - дмухни, і згасне. Мерехтлива крапка, яку ледь розрізниш у безодні. Вогненна сніжина. Чи то вона тане, чи то я. Яскравіше! Не згасай, Янко! Вона спалахує, пульсує, прискорюючи ритм.

Мені замало цього світла. Ці жаб'ячі очі вловлюють єдиний фотон за тисячі миль. Я - не жаба, мені потрібне все сонце, всі зірки! Мені треба бути ближче до Янки. Тримати її за руку. Обійняти. Вдихнути життя. Осліпнути від сонця, що спалахнуло між нами, навколо нас.

Але я - тут. А там - Янка, і ті, невідомі, хто п'є її танець. Я не бачу їхніх очей. У них немає очей. У них немає нічого, навіть імені. Брешу. У них є ми. Наша думка про них, наш жах. Хижа порожнеча розлилася суцільною темрявою на сотні світлових років і п'є Янку через соломинку фотона.

- Рраууррв! - бурчить темрява.

- Давай! Тримайся, Янко! - сплеск ярі вивернув мене навиворіт. Сила пішла. Надто швидко цього разу. І шепоту достатньо, і думки: "Гори, Янко! Я з тобою..."

Нас десятеро живих. Лікоть товариша - ближче нікуди. Товариські лікті - вороги моїх ребер. "Дихай двовимірно, економ локус!" - шипів поет і програмер Яша Осін. Локус... Клапоть, відірваний від корабля. Місце на п'ять кроків. Шмат мороку і смороду.

Копирсаємося, мов черв'яки в банці рибалки. Чекаємо, коли наштрикнуть на гачок. "Риболови" - як їх охрестив Влад? жраби? мражи? яка різниця! - навіть не витягають черв'яка. Все відбувається тут же. Людина починає судомно сіпатися, хрипіти. І світитися. Блідо, наче світляк. Хитко, мов болотяний вогник. Але в суцільній темряві це світло сліпить нас. Ми відсахуємось, втискаємося в підлогу, в гладенькі, слизькі, наче риб'ячий пузир, стіни - далі, якнайдалі від цього світляка, лише б не зачепило.

Комментарии к книге «Ярь (на украинском)», Наталья Метелева

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства